Головна сторінка - Історичні постаті нашого міста - Наполео́н Мате́уш Таде́уш О́рда(біл. Напалеон Орда, пол. Napoleon Mateusz Tadeusz Orda)— білоруський і польський художник, літератор, композитор, музикант

Наполео́н О́рда (біл. Напалеон Орда, пол. Napoleon Mateusz Tadeusz Orda)— білоруський і польський художник, літератор, композитор, музикант - автор малюнків, на яких зображено архітектурні пейзажі України. Серед відомих 177 акварелей, зроблених на Україні, знаходимо й «нашу» - "Монастирище.Палац Леона фон Калма-Подоського."

Увагу відвідувачів районного краєзнавчого музею завжди привертають картини і фото, які відображають Монастирище і край в минулому. Серед них копія літографії «Монастирище. Маєток гетьмана Тарновського», котру ми представляли екскурсантам як картину невідомого художника.

Кольорова копія літографії.

Худ. Валерій Тихоневич

Яким же було наше здивування, коли випадково в Інтернеті ми наткнулися на альбом-каталог «Україна в літографіях з акварелей Наполеона Орди», виданий у 2011 році НАНУ та Національною бібліотекою України ім. В.І.Вернадського. Розглядаючи досконалі, з фотографічноюточністю передані зображення старовинних палаців, фортець, сакральних споруд, замальованих художником у 2-й половині ХІХ століття, на 46-й сторінці раптом побачили знайоме до дрібниць зображення . То, виявляється, зовсім це не безіменна картина. І автор її – всесвітньо знаменита особистість – Наполеон Орда. Оригінальним і дуже цікавим виявилися не лише ім’я та прізвище цього відомого митця, а і його життєві дороги та творчі здобутки.

Але спочатку нагадаємо читачам, що ж за споруда зображена на цій картині. А для цього звернемось до історії Монастирища. Як відомо, з 1550-х до 1664 року Монастирище було козацьким поселенням: спочатку легким укріпленням-залогою, згодом, в часи Визвольної війни під керівництвом Б. Хмельницького – міцною фортецею. Саме під Монастирищем у березні 1653 року легендарний козацький полковник Іван Богун отримав блискучу перемогу над польським військом під орудою Стефана Чарнецького.

В 1664 році Монастирище було зруйноване польськими жовнірами і перестало існувати як військове укріплення.

Проміжок часу від 1663 по 1700 рік в історії України названо Руїною, тобто, добою смерті, розрухи, анархії. В наш край то знову поверталися поляки, то його завойовують турки, то «звільняють» російські війська і приєднують до Росії.

У кримсько-турецьких походах Петра І проти Туреччини Росія потерпіла поразку і за Прутським договором 1711 року знову повернула Правобережжя, в тому числі і наш край, Польщі. Польський король наново роздає і роздаровує українські землі. Так після Руїни почалася нова, третя хвиля загарбання і заселення краю. З польськими магнатами та шляхтою прийшли і євреї. Зруйноване Монастирище з 6-ма прилеглими селами (Аврамівка, Летичівка, Завалля, Леськове, Хейлова (Петрівка), Дібрівка) король подарував своєму коронному гетьману Тарновському. Місце для своєї садиби пристарілий гетьман обрав на території колишньої фортеці – високий пагорб на правому березі Конелки. Близько 1712-1720 рр. він звів тут маєток з усіма службами. Споруда гарно вписалася в монастирищенський ландшафт. Тому й звернув на неї увагу Наполеон Орда, мандруючи Україною і замальовуючи оригінальні архітектурні перлини на фоні чудових пейзажів. Отож серед відомих 177 акварелей, зроблених на Україні, знаходимо й «нашу». Маєток після смерті гетьмана передавався у спадок його родичам, згодом перепродувався іншим польським магнатам. А в той час, коли його малював Н.Орда, монастирищенськими землями володів Леон фон Кальм-Подоський. Тому й акварель була підписана художником саме як палац цього поміщика.

Вид на місце, де знаходився маєток, сьогодні

Фото парадної частини маєтку 1908 року

Парадна частина маєтку

(фото із кінохроніки 1942 року)

У 1897-1898 рр. зяті Л. Кальм-Подоського Йосип Подоський та Януарій Сулятицький зводять на території маєтку цукровий завод, у приміщенні палацу розміщають заводоуправління. А для тестя, який через своє розгульне життя на цей час був великим боржником державної казни, будують новий невеликий маєток (колишня зубопротезна поліклініка). З того часу до 1941 року приміщення маєтку служило конторою цукрозаводу. У післявоєнний час цукровий завод в Монастирищі роботу не відновлював, тому що заводські будівлі були значно пошкодженими. Лише з 1955 року почав працювати ремонтно-механічний завод, на якому спочатку лише ремонтували устаткування цукрових заводів, а згодом перейшли на виготовлення нового обладнання (цистерн, гідронасосів, вакуум-фільтрів). Частину приміщення маєтку продовжували використовувати як контору, в іншій обладнали квартири для працівників заводу та дитсадок. З 1961 року завод перепрофілювали на виготовлення парових котлів. У 1964 році почалася його так звана реконструкція, а фактично – нове будівництво на площі в 23 га. Знесли колишній маєток, всі прибудови, крім будинку для челяді (слуг) Тарновського, який використовувався під житло для працівників заводу, а згодом як контора транспортного цеху; знесені були старі цехи, клуб, шлако-бетонний тин, що тягнувся від Курівської греблі до базарної площі, приміщення колишнього райкому партії. На місці маєтку був зведений один із цехів машинобудівного гіганта. На жаль, не знайшлося в той час переконаного краєзнавця, який би відстояв цю історичну споруду, знаючи про її культурну цінність. То ж сьогодні ми можемо бачити маєток, якому виповнилося б уже 300 років, лише завдяки акварелі Наполеона Орди та фото невідомого автора 1908 року.

Будинок для челяді гетьмана Тарновського.

Роки будівництва близько 1712-1720.

Будинок челяді уцілів до сьогоднішнього часу і дивує тих, хто звертає на нього увагу, своєю оригінальною архітектурою. Сьогодні він порожній і руйнується, як і замок Даховських у Леськовому. Нагадуємо: це найстаріша споруда в нашому районі. І доцільно було б не допустити її повної руйнації, а використати, наприклад, під музей, можливо – козацької історії Монастирища.

Попутно хотілося б розповісти про художника, завдяки якому ми маємо найдавніше зображення куточка Монастирища. Самобутня постать Наполеона Орди дивує не лише багатогранністю талантів, якими природа чи Всевишній наділили цього чоловіка, а й диковинним поєднанням французького імені, тюркського прізвища. Він – уродженець Білорусі, поляк за національністю. У 2007 р. в усьому світі відзначалося 200-річчя з дня народження Н. Орди, ця подія включена в календар пам'ятних дат ЮНЕСКО.

Постать Наполеона Орди, сина білоруської та польської землі, художника і музиканта, композитора і публіциста, педагога і вченого, що пробудив глибокий інтерес до минулого і викликає гордість у серцях нащадків, постає перед нам зіркою першої величини. Сучасники про нього писали: «це була одна з найсимпатичніших особистостей, життя якої було чисте, як сльоза...».

Наполеон Мате́уш Таде́уш Орда (11.02.1807 - 26.04.1883) народився в селі Вороцевичі Пінського повіту Мінської губернії (тепер Іванівський район Брестської області) в сім'ї збіднілого шляхтича, маршалка Кобринського повіту, інженера-фортифікатора Михайла Орди, який дав сину ім'я французького імператора. Незвичайне прізвище батько митця Михайло Орда отримав від своїх предків, татар за походженням, які ще у ХІУ ст. за часів правління литовського князя Вітовта переселилися із Золотої Орди, чесним служінням новій батьківщині заслужили визнання і вже у ХУІІІ ст. були достатньо заможними і шанованими шляхтичами. Мати Юзефіна Бутримович – дочка відомого громадського діяча, пінського старости Тадеуша Бутримовича, була обдарованою музиканткою.

У 1823 р. Н. Орда успішно закінчив Свислоцьку гімназію і вступив на фізико-математичний факультет Віленського університету. Під час навчання він став членом таємного студентського товариства "Зоряни", за участь в якому був у 1827 р. виключений з четвертого курсу і заарештований. Після 15-місячного тюремного ув'язнення повернувся у Вороцевичі, де перебував під наглядом поліції.

Під час польського національно-визвольного повстання 1830–1831 рр. Н.Орда командував партизанським загоном. Був нагороджений найвищою військовою нагородою Польщі — золотим хрестом «Virtuti Militari» («Воїнська доблесть»).

Після придушення повстання художник, побоюючись репресій, був змушений під чужим іменем виїхати за кордон. Перебуваючи в еміграції, він багато подорожував по Європі, жив у Австрії, Швейцарії, Італії, а у вересні 1833 р. отримав статус емігранта у Франції і залишився в Парижі. У цей час визначаються його пріоритети у творчості - заняття музикою і живописом. Наполеон Орда познайомився з видатними діячами європейської культури - А. Міцкевичем, Ф. Шопеном, Ф. Лістом, Дж. Россіні, Дж. Верді, Ж. Гуно, Р. Берліозом, О. Бальзаком, А. Стендалем, П. Віардо, В. Тургенєвим. Всі ці люди мали великий вплив на творчість Н. Орди.

Паризький період життя приніс Наполеону Орді популярність у широких колах європейської інтелігенції. Разом Ф. Шопеном він музикував на вечорах у будинках Плятер та Чарторийських. Брав участь у літературних зібраннях, супроводжуючи грою на фортепіано поетичні імпровізації А. Міцкевича. Займався написанням і викладанням музики

У 1843 р. Наполеон Орда одружився з француженкою Іреною Багле. В 1847 р. його призначили директором театру італійської опери у Парижі — одного з найвідоміших у той час в Європі. Брав активну участь у діяльності польської Великої еміграції.

У 1856 р. після оголошення російським імператором Олександром ІІ амністії емігрантам Н. Орда залишив сім'ю, забезпечене життя і успішну кар'єру в Парижі і в 49-річному віці повернувся на батьківщину. Після смерті матері в 1859 р. у зв'язку з його участю у повстанні 1830-1831 рр. родовий маєток було конфісковано. Художнику було дозволено лише взяти його в оренду. Після повернення з еміграції він жив у Вороцевичах, Гродно (1862-1863 рр..), потім перебрався на Волинь, де працював домашнім учителем музики у генерала Адама Ржевуського.

У 1866 р. Наполеон Орда був знову заарештований за підозрою в участі у повстанні 1863-1864 рр. і посаджений у Кобринський тюремний замок. У 1867 р. військово-польовий суд засудив художника до заслання у віддалені губернії Росії. Завдяки старанням дружини і допомоги посла Франції вирок згодом скасували. Але царські власті позбавили його права оренди та проживання в родовому маєтку. Натомість було дозволено поселитися у родичів в маєтку Молодово Кобринського повіту. У царській Росії до останніх днів свого життя Наполеон Орда вважався неблагонадійним. За ним стежили, і не дивно, що в 1880 р. начальник жандармерії Мінська повідомляв імперським властям « …міщанин Орда займається кресленням якихось планів, … наших фортець, які переправляє за кордон… ».

Художню освіту Н.Орда отримав у студії майстра архітектурного пейзажу П'єра Жерара. Перші цикли малюнків Н. Орди з'явилися після його подорожі в 1840-1842 рр. по Франції і Рейнській області. Потім були цикли з Іспанії, Португалії, Алжиру (1842-1844 рр..).

Наполеон Орда багато подорожував, малював олівцем, аквареллю, гуашшю і сепією архітектурні пейзажі Білорусі, Литви, Польщі, України. Його твори, відрізняються строгою документальністю і є цінним джерелом для істориків архітектури та реставраторів, так як більшість зображених об'єктів вже не існує або їх зовнішній вигляд зазнав значних змін.

У 1872 р. почав реалізувати справу всього життя. Під час щорічних літніх подорожей малював визначні місця. У 1872–1874 рр. відвідав Волинь, Поділля та інші землі України. У 1875–1877 рр. — Білорусь, Литву, Жмудь, Ліфляндію, у 1878–1879 рр. — Галичину та Східну Пруссію, у 1880 р. — Польщу. Зробивши 13 подорожей країнами Західної Європи, Н.Орда створив численні цикли малюнків, багато з яких і сьогодні прикрашають туристські путівники і довідники. Малюнки Наполеона Орди широко використовуються в численних історико-краєзнавчих виданнях.

В останні роки свого життя він подорожував Галичиною, Келецькими, Сувалковськими і Варшавськими землями. Н.Орда в 1878 році зазначав, що за час подорожей він побував у 9 губерніях і написав понад 800 малюнків.

Художня спадщина Наполеона Орди складає більше 1150 акварелей і графічних робіт. Більшість (977) художніх творів Наполеона Орди знаходиться в Національному музеї Кракова, куди вони були передані в 1886 р. його рідними. Частина малюнків є в Народному музеї у Варшаві, альбом акварелей знаходиться в бібліотеці їм Ст. Стефаника у Львові. Великою колекцією літографій з малюнків Н. Орди володіє Національна бібліотека Білорусі.

До нашого часу дійшло 177 творів митця, на яких зображено архітектурні пейзажі України. Один із альбомів літографій з малюнків Наполеона Орди зберігається у Волинському краєзнавчому музеї. В 1997 р. до 190-річчя з дня народження художника в музеї була відкрита виставка його творів.

У роботах Н.Орди на століття для нащадків відображені архітектура замків, палаців, храмів і каплиць, садиб відомих людей, палацово-паркових ансамблів, руїни фортець. Двох третин об'єктів, які знайшли відображення в малюнках Орди, сьогодні вже не існує, і уявлення про них дає тільки спадщина художника.

Малюнки були використані під час підготовки проектів реставраційних робіт і багатьох інших архітектурних пам'яток України — Андріївської церкви в Києві, костелу Івана Предтечі в Білій Церкві, фортеці в Кам'янці-Подільському, замків у Дубному та Острозі. Твори художника цінні тому, що зображені пам'ятки або були змінені, перебудовані, або зникли. Малював Наполеон Орда з великою, майже фотографічною точністю. На малюнках передано тонкі архітектурні деталі; але це не голі копії, натуралістичні замальовки. У них відчувається дух часу, дивна невловима романтична ностальгія за минулим, яка властива, мабуть, кожній інтелігентній, освіченій людині.

Крім таланту художника, Н.Орда володів чудовими даними музиканта та музичного педагога. Композитор Наполеон Орда є автором віртуозних і мелодійних танцювальних мініатюр - більше 20 полонезів, мазурок, вальсів, ноктюрнів, польок, серенад, а також романсів і пісень на слова С. Витницкого і А. Плуга. Його твори звучали зі сцен Франції, Німеччини, Польщі, Росії. Підручник Н. Орди "Граматика музики", виданий в 1873 р. у Варшаві, був високо оцінений Станіславом Монюшком і на десятки років став найкращим посібником з теорії музики.

Спадщина М. Орди свідчить про те, що активною і багатогранною була його педагогічна діяльність, займаючись якою він виступає як дослідник і вчений. У середині 50-х років він пише «Граматику польської мови» (для французів) і видає її в 1856 році в Парижі, потім у 1858 р. в Берліні, а 1874 р. у Варшаві.

Помер Наполеон Орда у Варшаві. Згідно із заповітом, його поховали в Янові (тепер Іваново Брестської області) у фамільному склеп

Приводимо декілька літографій із акварелей Н.Орди та фото сучасних пам’яток архітектури