Сотник Яків Рябокінь-Розанів (1895-1935)

 Народився в 1896 р. в м. Цибулеві Липовецького пов. на Київщині, в заможній шляхецькій родині.
 
      Вчився в Полтавській Дух. Семинарії, де його застала Велика Війна. Маючи нахил до військової служби виступає з останніх кляс та вступає до війська однорічним охотником у р. 1917 і того ж року, як старший «унтер-офіцер» - до 1-ої Української імені Гетьмана Богдана Хмельницького Військової піш. Школи. Вчився добре.
      В січні 1918 р., у складі 3-ої сотні цієї школи, в якій був портупей-юнаком (шкільним підстаршиною) виступив на фронт під Крути.
      Під час Крутянського бою, коли зі строю вибули старшини, обняв команду над лівим крилом бойового порядку і третю сотню юнаків та приділену до неї частину вояків студентського куреня успішно й без страт вивів з нерівного бою, і, відступаючи з боями привів до Києва.
      По розв’язанню школи бився в ріжних частинах проти московських большевиків Муравйова. В березні 1918 р. вступив до Київської Інструкторської Школи старшин, яку успішно скінчив у серпні 1918 р. й був іменований хорунжим (І. Шк. Ст. тих колишніх юнаків, що перед тим пробували в юнацьких школах більш як 3 місяці, випускала хорунжими) з приділенням до Запоріжського Корпусу. В 1919 р. служив у 1-ому Гуцульському полку морської піхоти і в кінці того ж року вирушив у 1-й Зимовий похід, підчас якого захорів на плямистий тиф.
      Видужавши від тифу згуртував біля себе в околицях м. Цибулева повстанський загін, з яким прилучився до армії Омеляновича-Павленка і до складу 4-ої піш. київської дивізії, з якою відбув усі її походи та бої 1920 року.
      В 1921 р. приймав участь у 2-му Зимовому Поході генер. Ю. Тютюнника, в групі полковн. Палія-Чорного.
      В 1922 р. – оперував у повстанчих загонах Гайового й Струка, до яких прилучився після невдачі під Коростенем.
      По повороті з повстання в зимі 1923 р. проживав на Поліссі, де від р. 1924 і до 1932 був торговельним інспектором шведської фірми «Діябольо», а від р. 1932 – безробітним.
      В 1934 р. перенісся до Варшави, до свого побратима, хорунжого Сергія Євтимовича й проживав з братами Євтимовичами, підшукуючи праці.
      16 липня 1935 р. нагло захорів на гостре запалення легенів і по тяжких терпіннях – 19 лютого помер у шпиталі Преображення Господнього у Варшаві.
      Похований на православному цвинтарі на Волі в Варшаві.