Історична довідка
Як і кожен край, Монастирищина має свою історію.
Археологічні знахідки свідчать, що життя в нашому краї існувало ще 40-15 тис. років тому. Водилися тут мамонти, зубри, печерні ведмеді, північні олені. Слідів перебування первісної людини поки що не знайдено. 6-5 тис. років тому проживали на нашій території загадкові племена трипільців, які залишили свої сліди під 8-ма поселеннями району: селами Копіювата, Сарни, Попудня, Бачкурине, Цибулів, Зюбриха, Зарубинці, Владиславчик. Чисельні пам’ятки-кургани залишили на Монастирищині скіфські племена, які кочували тут в Iтис. до н. е. Залишки поселень черняхівської культури знайдені у 9 місцях.
Точної дати заснування Монастирища історія не зберегла. За часів Київської Русі наш край був південною частиною держави. Легенди і перекази свідчать про виникнення поселення на місці сучасного Монастирища під невідомою назвою ще за часів князювання Ярослава Мудрого.
В дослідженні знаменитого історика Л.Похилевича знаходимо запис 1864 року: «Про те, ким і коли засноване Монастирище, ми не знаємо. Однак гадаємо, що в цій місцевості знаходилося значне місто, але під іншою назвою в глибокій давнині, яка передувала монгольському нашестю. До цього ж далекого часу потрібно віднести й існування тих монастирів, по яких містечко носить сучасну назву».
Під с.Теолин досі збереглися залишки Змієвих валів, які в часи Київської Русі будувалися на кордонах як оборонні споруди проти кочовиків зі степу.
З 1362 по 1793 рік наш край перебував під владою Литви та Польщі у складі Брацлавського воєводства. В еру козаччини орієнтовно між 1550 – 1600 роками заново виникло поселення із назвою Монастирище, яке заснувала козацька ватага. Вільні поселенці – козаки створили спочатку легке укріплення-залогу, а пізніше – міцну фортецю, оточену ровами, земляним валом, дубовим частоколом, міцними брамами.
На карті французького інженера Боплана, яка створювалась на замовлення польського короля в 1600-х роках, ми знаходимо Монастирище, Терлицю, Коритню, Цибулів, Зюбриху (Зобрик).
Крім Монастирища, найдавніше походження на території району має Цибулів (Сорочин) – 1400
На період козацької доби, частково польського панування (1569 – 1657 рр.) припадає зародження 19 поселень: відновленого Монастирища, його супутників Завалля, Летичівки, Аврамівки, Бачкуриного, Зюбрихи, Княжиків, Терлиці, Коритні, Сарнів, Попудні Шабастівки, Половинчика, Дібрівки, Новосілки, Яцковиці, Івахнів, Лукашівки. В часи Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького територія Монастирищини входила до складу Вінницько-Кальницького полку, на чолі якого стояв талановитий козацький полковник Іван Богун (1649-1655р.р.).
Сотенними містечками були Монастирище, Терлиця, Цибулів.
Третя хвиля заселення краю відбувалася за часів польського панування, однак уже після Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького (1657 – 1793 рр.) Тоді на території району з’явилося 12 поселень: Княжа Криниця, Шарнопіль, Леськове, Хейлова (Петрівка), Матвіїха, Теолин, Панський Міст (Чапаєвка), Циберманівка (Степівка), Копіювата, Тарнава, Халаїдове, Нове Місто.
За часів перебування України в складі Російської імперії (1793 – 1917 рр.) зафіксовано появу Антоніни, Владиславчика, Володимирівки, Скоморохи, Кудинового лісу, Балки.
В радянський час (після 1917 р.) виникли Жовтневе («Хвиля Жовтня»), Сатанівка, Тарасівка, Вільно, Зозулинці, Забіляни, Іванчик (Першотравневий відділок радгоспу).
На території сучасного району 42 поселення: місто Монастирище, селище Цибулів, 40 сіл. Було 45. Зникли Зозулинці, Скромоха, Іванчик.
Із входом території Монастирищини в склад Російської імперії (1793 р.)до утворення району (1923 р.)наш край перебував у складі Липовецького повіту Київської губернії.
На її території було 5 волостей: Монастирищенська, Цибулівська, Лукашівська, Охрімівська (Сарнівська), Конело-Попівська.
Монастирищенський район утворено 1 травня 1923 р. в складі Уманської округи Київської області.
З 1937 року він належав Вінницькій, а з 1954 року перебуває у складі Черкаської. В 1963 – 1966 р.р. ліквідовувався і приєднувався до Христинівського району. В 1967 році знову став самостійною адміністративною одиницею.
Серед знаменних подій в історії краю визволення Монастирища від польського панування та закладення найстарішої козацької церкви у 1648 р., розгром 15-тисячного війська польського гетьмана Стефана Чарнецького козаками на чолі з полковником Іваном Богуном у березні 1653 р., утворення району в 1923 р., бої за визволення Монастирищини у січні-березні 1944 р.
Як і в історії усього українського народу, трагічними сторінками в житті Монастирищини став голодомор 1932-1933 років, що забрав життя близько 8 тисяч дорослих і дітей. Під час жорстоких сталінських репресій у 1937-1938 роках постраждало 897 громадян району.
Всі вони поіменно названі в документальній розповіді місцевого краєзнавця Івана Волошенка «Їх було 897…».
Безсмертною славою увінчали себе монастирищани в роки Великої Вітчизняної війни. Вітчизну боронили 6543 жителі району, з фронтів не повернулося 3983 осіб. З них загинули в боях 1273, померли від ран 305, в полоні і концтаборах 64, у підпільній та партизанській боротьбі 70. За героїчні подвиги в роки війни 5 монастирищан отримали звання Героїв Радянського Союзу: М.Я.Дзигунський та І.А.Пахолюк (Цибулів), Р.І.Мільнер (Монастирище), О.В.Фуковський (Зарубинці), С.Г.Поплавський (Петрівка). Повним кавалером орденів Слави став В.З.Кибальний (Летичівка). Пам’ять полеглих увіковічена Меморіалом слави в Монастирищі та 51 пам’ятником в населених пунктах району.
Героїчна боротьба монастирищенських підпільників та партизан
об’єктивно розкрита в художньо-документальній повісті І.Волошенка
«Шляхами нескорених».
Славиться Монастирищина трудящими людьми, їх досягненнями в сільськогосподарському та промисловому виробництві, соціально-культурному розвитку району. Багато жителів нашого краю удостоєні орденів і медалей за високі показники в труді.
Гордиться район Героями Соціалістичної Праці Довгошиєю Г.М – дояркою із Княжої Криниці та Лазаренко П.Ф. – телятницею із Коритні.
У кожній галузі є люди, що отримали звання заслуженого працівника.
Монастирищенський район є батьківщиною багатьох відомих людей області і країни. Серед талановитих уродженців Монастирищини український композитор П.О.Козицький (с.Летитчівка), Митрополити УАПЦ Василь Липківський (с.Попудня) та Микола Борецький (с.Сарни), єврейський письменник Давид Бергельсон (с.Сарни), брати Захар і Яків Гончаруки (поет і прозаїк із с.Коритня), художник-графік Григорій Інгер (с.Сарни) , творець «Некрополя України» Михайло Кутинський ( с.Зарубинці), борець-богатир Василь Дзюба (с.Тарнава), багато вчених – докторів і кандидатів наук.