Районний будинок культури – найдавніша споруда Монастирищини 

      

     З історії Монастирищини  відомо, що після жорстокого придушення повстання гайдамаків  у 1768 році польські магнати знову повертають собі володіння на нашій території.

                                                                                                                                                          
     Після приєднання до Росії у 1793 році Монастирище з  1797 року стало центром однойменної волості, якій були підпорядковані  10 сіл. З цього часу Монастирищенська волость  стала частиною Липовецького повіту Київської губернії. Володів волосним центром у цей час  польський магнат Георгій Кальм-Подоський.
      При ньому на початку 1800-х років було збудоване приміщення нового (кам’яного) костелу (старий дерев’яний спалили повстанці).
                                                           

     Будували його майстри-поляки з Волині. Найкращим із них були виділені землі на околицях Монастирища і навіть присвоєні  дворянські звання.

                                                           

     В дореволюційний період, у 1920-1930-х роках та під час Великої Вітчизняної війни приміщення використовувалось за прямим призначенням, для богослужіння католицької общини міста.В післявоєнний час районна влада вирішила  відкрити  тут районний будинок культури.

                                            

       В серпні 1948 року директором призначили І.І.Волошенка.  “Я пригадую, - розповідає Волошенко І.І., - як величезним ключем відкрили вхідні двері, як опинилися в просторій залі. Під ногами – красива мозаїка плитки, зверху – напівовальна стеля з величезною люстрою та чудовими гіпсовими прикрасами у вигляді ромбів і візерунків; зліва на півтораметровій висоті – амвон для ксендза, позаду на балконі – орган. І, звичайно, вівтар з невеликими службовими кімнатами».

      Перебудова здійснювалася за проектом місцевого будівельника і художника Якименка.  На споруді розібрали готичний шпиль, до основного приміщення з обох боків   добудували службові приміщення, в залі – двохярусні  ложі, над сценою верхній овал колишнього  вівтаря закрили зображенням символів культури та музики, в задній частині (над балконом)  розташували кімнату для  кіноапаратури  та  кіномеханіка.

      З цього часу це приміщення і стало центром культурно-освітньої   роботи в районі.  До побудови  стаціонарного районного кінотеатру в районному будинку культури демонструвалися  також  кінофільми.

        Районний будинок культури знаходиться до сьогоднішнього часу в приміщенні колишнього костелу. Хоч стан його задовільний, але приміщення потребує капітального ремонту та реставраційних робіт.                      

 

колони  і козирокгіпсові  прикраси

 

Довідка.:      В  1760-1780-х  роках  поміщики  посилили  експлуатацію селян  шляхом  будівництва  фільварків(економій). Утворили  такі  економії  і  монастирищенські  поміщики. Фільварки  розмістили  в  Новому  Місті (на  місці  бувшої  Сільгосптехніки), напроти  Кудинового  лісу, в  Аврамівці, пізніше  на  Заваллі. Це  була  якісно  нова  форма  організації  праці  селян, їх  експлуатації. Якщо  до  цього  селяни  обробляли  стільки  землі, скільки  потрібно  було  для  прожиття  поміщика  і  для  самих  селян, то  тепер  вони  змушені  йти  на  панщину, тобто  в  економію, і  працювати  там  своїм  тяглом  і  своїми  руками  2  чи  3  дні  на  тиждень  тільки  на  пана, тобто  відбувати  панщину. Запроваджувалася  й  оренда . Саме  це  і  стало  одною  з  причин  гайдамацького  руху  на  Україні. В  Монастирищі  власних  гайдамаків  не  було. Тут  в  1768  році  побували  загони  отаманів  Паралюша  та  Панасюка (вони  йшли  від  Сарнів  та  Попудні  через  Бачкурине), які  спалили  у  містечку  дерев’ яний  костел, перебили  у Цибулівському  лісі  всіх  католиків, що  втекли  з  містечка  та  переховувалися  там.

(Волошенко  І.І.  Нариси  з  історії  поселень  Монастирищенського  району  Черкаської  області.,2003р., ст..8)

 

 

     Костел (пол. kościół) — польська назва релігійної споруди християн-католиківцерква, римо-католицький храм. Місце проведеннябогослужінь. Слово "костел" походить від лат. castellum — укріплене місце, замок, а пол. kościół ймовірно запозичене з старочеськоїkostel.

Широке використання дерева в будівництві було логічним і в побудові костелів. Зазвичай дерев'яний костел передував побудові костелу з цегли і каменю, про що свідчать історичні джерела 14-17-18 століть. Заміна дерев'яних костелів на кам'яні і цегельні обумовила масове знищення костелів із дерева. Доклали до цього свій страшний внесок і пожежі, і війни, і недбалість людей. Незначна кількість дерев'яних костелів України, що дивом дійшли до ХХІ століття, потребує негайного рятування і перевезення в музеї дерев'яної архітектури, що вже існують у Львові, Києві тощо.

(матеріал  з   Вікіпедії)

 

 

 

 
 

 

Зв'яжіться з нами